Човен пливе та хвилі здіймає,
Б’ючи вітрила в задумливу ніч.
Зорі у небі рахує керманич,
Місяць-нубієць у небі горить.
Козак міркує та не сумує,
В люльці веселий духм’яний тютюн.
З неба у море падають зорі,
В серці бентежний радісний струм.
Приспів:
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю…
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю…
Ду-ду-ду-ду-ду-ду-у…
На видноколі — сиві тополі,
Вітер у полі колише ковиль.
Шаблі й набої, кайдани й пістолі
Хай гинуть у морі, мов смуток і біль.
Човен пливе до синього раю,
Врешті лишаючи землю чужу.
Варти ворожі мов вітер минає,
В синьому небі мандрує…
Приспів
