Загрузка...[1 Куплет]
Я не завжди сміюсь, не завжди веселий,
Не завжди я такий прикольний, як з майком на сцені.
Я не завжди буваю взірцевим, але не треба казати:
«Кинув маску в зірцеві вам».
Просто кожен блукає в пустелі, один змінює комусь,
Змінюючи на постелі. Я ж якщо і змінюю тобі,
То тільки на папері, музі, слову. І ти знаєш це, а тому без істерик.
Кохаєш психа, що за рими зрадить, кохаєш тихо,
До крику кохаєшю. І твої очі з любов’ю до краю,
Коли я гасну, то мене вмикають.
І тільки ти бачила мої сльози, тільки ти бачила мою печаль,
І тільки ти була моєю дозою, коли я падав, коли я кричав.
На всіх, на цей світ і на тебе. Ніхто не чує,
Мій реп тут нікому не треба, за що це все мені,
Ми всі в системі, ні, ми стадо.
Всім треба треки без думки, всім треба попса та.
Розумієш? Заспокойся, задихаюсь я вір труп.
На дні я досі з репом, не вистачає повітря.
На кухні ми втрьох: ти, я і син, в тобі.
І ти готуєш нам обід, а я пишу на біт.
[Приспів]
Дякуючи долі, я з тобою.
Дякуючи ночі, ці вірші.
Дякуючи Богу, нас є троє.
Дякуючи репу, ми звучим.
Дякуючи долі, я з тобою.
Дякуючи ночі, ці вірші.
Дякуючи Богу, нас є троє.
Дякуючи репу, ми звучим.
[2 Куплет]
Ти була зі мною, коли я був далеко не босим.
Коли було все, ти коло мене була, прийде осінь.
Осінь де відмовлюсь прочитати про боса бабоси.
Ти будеш зі мною босим, тому ти зі мною досі.
Тому рука в руку, крок за кроком, тому роки поспіль.
Цінуємо не пости в вк, постери не постіль.
А те що ми з тобою цілі — ми сила єдина.
За те що не носила цінник, носила дитину.
Київ, працюю на фрілансі, і шукаю рими.
Їх знаходжу в ранці, але краще б грощі на квартиру.
Нічого, скажеш ти пиши тільки, я в тебе вірю.
І я напишу кращі вірші, і ми з’їдем з квартири.
Нічого, кажеш ти, попереду оплеск трибуна.
Поки всі летять в Європу, в мене все летить в трубу.
Немає сил більше на це, я ставлю крапку, все.
Але твої очі вірять в мене, значить зможу все.
[Приспів]
[Аутро]
І в ці мої вірші, знову засуне ніч ніс,
І запитає, коли будемо з нею одні.
Скільки я з тобою, і я скажу їй «Вічність».
Але я досі ніби так, що ми знайомі дні.
