музика — Білик, слова — Анатолій Матвійчук
Думала…
Вірила…
Називала руки твої білими крилами.
Мріяла
Веснами
Розмовляти до ранку зорями небесними.
Ти — скажи мені,
Де — любов моя.
Ти — скажи мені,
Де ти — де я.
Пр.: А мені б туди, до стрімкої води…
А мені б туди, де немає біди…
А мені б туди, де віночки пливуть…
А мені б туди, де коханою звуть…
Хочеться
Вірити,
Хочеться душі печалі по землі розвіяти.
Горами
Сніжними
Йти туди, де ми були такими ніжними.
Там — тепер не ти.
Там — тепер не я.
Там — тепер блука
Любов
Моя.
Пр.: А мені б туди, до стрімкої води…
А мені б туди, де немає біди…
А мені б туди, де віночки пливуть…
А мені б туди, де коханою звуть…
Де ти мій сужений
Милий неодружений
Я ж тебе чекаю давно
Жду тебе, зву тебе
М’ятою і рутою
Прикрашаю білий вінок
Лагідне сонечко
Гляне у віконечко
Розтривожить душу мою
Де ти мій сужений
Милий неодружений
У якім далекім краю
Пр.: А мені б туди, до стрімкої води…
А мені б туди, де немає біди…
А мені б туди, де віночки пливуть…
А мені б туди, де коханою звуть…
Пр.: А мені б туди, до стрімкої води…
А мені б туди, де немає біди…
А мені б туди, де віночки пливуть…
А мені б туди, де коханою звуть…
А мені б туди…
А мені б туди…
А мені б туди…
А мені б туди, де коханою звуть…