музика і слова — Ірина Білик
Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так.
Сказала, що вона — твоя дружина,
А я — ніхто, і звуть мене — ніяк.
Вона мене благала зупинитись,
Віддати, що належить тільки їй.
Та як на тебе можу не дивитись,
Для мене ти — один, ти — тільки мій!
Пр.
Ти — мій!
Ти — мій!
Ти — мій!
Ти — мій!
Для неї я, звичайно, справжнє горе,
Для тебе — море ніжності й тепла.
«Забудь його», — мені усі говорять,
Та я без тебе жити б не змогла!
Пр.
Вона мені сьогодні подзвонила,
Сказала, що не може більше так…
