Загрузка...слова та музика- Ірина Білик
Ти мені говорив: «Сонце рано встає,
Ще хвилину з тобою побути так хочу».
Ти мені говорив: «Все, що маю — твоє»,
І я вірила в жарти твої так охоче.
Пр.
Що з нами сталось? Що з нами сталось?
Наше кохання, як листя, зів`яло.
Що з нами буде? Що з нами буде?
Наша дорога — дорога в нікуди.
Я казала собі: «Він — найкращий. Він — мій»,
І, здавалося, щастя моє буде вічним.
Дуже важко тепер залишатись одній.
Я питаю одне, я питаю: «Навіщо?»
Пр.
Подарунків на згадку так мало було,
Залишаю в собі шепіт моря і неба,
Пам`ятаю долонь твоїх ніжних тепло
І нічого, повір, мені більше не треба.
Пр.
Що з нами сталось? Що з нами сталось?
Що з нами буде? Що з нами буде?
