Співай соловей

Про те йдеться,
Що як прийдеться,
Вже геть не минеться,
Але мені здається,
Що їй би крила
Була, полетіла б,
Упала й неплакала
Бога не кляла — любила.
Але душу, була, змалку
Занапастила.
Крала в баби горілку,
Хлопців п’яна водила.
З розуму зводила їх, лікувала,
До краю доводила,
Але потім рятувала.
Вдарили дзвони на Свят Вечір,
Впали бідні у попіл ,
Очі си в ґазди залили,
Й аж до третіх півнів
Пливла земля, горіло небо,
Зірниці косили-си,
Так їй гаї шуміли.
Віть-віть-віть! Співай соловей!
А ти з неї не зводь п’яних очей!
Хай — тобі, хай! Невірна вона,
Та пісня знайома тобі як світ нова…
Вижени й з мене біса,
Вижени, відьмо,
Прийди, стань під вікном боса,
У білі шати одіта.
Плину до тебе нишком,
Візьму на руки міцно
Закохаюся швидко,
Розлюбити не встигну…
Серце на серці
Рука в руці
Двоє — як одне
Тоту пісню придумали вони…
Хочеш — та не співай,
Хочеш — та не грай,
Але ніде си дінеш
Як би си не ховав…