Зіграли весілля і знов козаки
В далекий похід вирушали.
Сльози роняючи в серце моє,
Ти мене проводжала.
Рік проминув, із далеких країв
Хлопці веселі вертались,
Спалені стіни та мертва земля
Вдома їх зустрічали.
Серед поля, навесні
На могилі зацвітає терен.
Ти приходиш у ві сні
Та сідаєш коло мене.
Тихо напали прудкі москалі,
У сонних підступно стріляли.
Страшно кричали дівчата вночі,
Довго хати палали.
Серед поля, навесні
На могилі зацвітає терен.
Білим птахом у ві сні
Ти літаєш коло мене.
Давнє весілля, далекі краї,
Хрест дерев’яний у полі.
Наче вогонь, десь під серцем, твої
Гіркії сльози дівочі.
Серед поля, восени,
Буйний терен на могилі в’яне,
Наче сльози, до землі
Ти дощем спадаєш.
