Це не сум і це не втома, — це непрошена любов
Бо на жаль вона не вдома, а це мене бентежить знов.
Я себе не раз питаю: Хто я, грішник чи святий?
Хоч давно про себе знаю, що ні той і не другий.
А цілий світ як на долоні,
І не зупиниться ріка,
А теплий погляд на іконі,
Як ніби батьківська рука.
По всьому світу Воля Божа,
І весела і сумна,
Я підійму за кращу долю,
І відіпю ковток вина.
Це не біль і це не втрата, — це на смак солодкий блуд,
Це любов що не багата, це в чужому щасті бруд.
Знаю я що повернуся і дитину обійму,
Їй як Богу помолюся, і усе як є прийму.
А цілий світ як на долоні,
І не зупиниться ріка,
А теплий погляд на іконі,
Як ніби батьківська рука.
По всьому світу Воля Божа,
І весела і сумна,
Я підійму за кращу долю,
І відіпю ковток вина.
