За плетеним тином — хата маленька,
Чекає родину мати старенька,
І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.
В натруджені руки я знов пригортаюсь,
Пробачте що рідко, але сповідаюсь,
Про свої спокуси, що часто Вам снились,
Про те що ми діти до Вас забарились.
О, мамо, я скучив за подихом печі,
За рідним садочком, що лине на плечі,
Я хочу присісти на збитім порозі,
І хліба поїсти, що сниться в дорозі.
