О плями чорно-білі у щоденному житті,
Лишилося помріяти й збагнути — не святі.
Як мало і багато треба мати поміж тим,
Щоб жити мудрим старцем і злетіти молодим.
А завтра знову завтра знову кома на кінці,
І трубка телефонна у схвильованій руці,
Ти знову згубиш слово і у прірву піде час
Ця пауза мовчання стане приспівом для нас!
Та крутиться Земля,
Щаслива мить тікає,
Її не здоженеш,
Якщо життя немає.
Поклич мене любов
У подорож кохання,
Я так давно живу
На острові чекання.
Я хочу гріти сутінки не краденим вогнем,
Змінити кому крапкою для нових світлих тем.
Я всі найкращі помисли з тобою уявлю,
Бо я іще надіюся, бо я іще люблю.
Як хочеться зануритись у те чого нема,
Не чути ком зі смиком і любити не дарма,
Як хочеться із друзями провадити свята
І знати, що людина із тобою саме та!
Та крутиться Земля,
Щаслива мить тікає,
Її не здоженеш,
Якщо життя немає.
Поклич мене любов
У подорож кохання,
Я так давно живу
На острові чекання.
